Річка Линовиця

р. Линовиця

Річка Линовиця - права притока р. Удай першого порядку, впадає в неї на відстані 130 км. від його гирла біля с. Мохнівки. Бере свій початок з озер за 2,5 км на пд. Прилук (127,8 м над рівнем моря) [1] біля с. Сухоярівки. Протікає в Прилуцькому р-ні в пд. напрямку. Довжина — 24,5 км, площа Линовиці в Богданівні басейну - 147 км2, похил - 0,35 м/км, швидкість течії - 0,1 м/сек. Ширина русла до 4 м, глибина 0,4 м (на плесах) [1].

Має 4 притоки загальною довжиною 8, 6 км, серед них праві — Сухий Ярок, Диньківка. Господарське використання: Річка зарегульована 11 ставками, загальною площею 87,5 га, сумарним об’ємом 1137 тис, м3 [1], які використовують для рибальства, господарських та технічних потреб.

Історична довідка:

Річка Линовиця була багата рибою, особливо линами, звідки і походить її назва. Згодом і село, яке розташувалося на її берегах, отримало назву Линовиця. Вперше згадується як р. Махнівка у 1752, коли брати Олександр та Іван Толсті продали всі свої Малоросійські маєтки Осипові Закревському, при цьому в цій купчій значиться:

“сільце Нова Гребля, над Удаєм, а в ньому двір панський... і там же на греблі, біля двору, «мельничных амбаров 6, в них кол мучн. 6, ступ и валютных — 4», і до тогосдвору земля, де була слободка над рч. Махнівкою” [2].

У 1779 річка названа Линовицею, на ній в с. Линовиці стояв млин “о восьми колах”:

“хутір Махновка, колежского ассесора Григорія Закревс- кого... при протоці Линовиці, на якій гребля з млином Закревского о 2 колах” [3].

Під такою ж назвою зустрічається в документах за 1797 [4] і 1856 [4]. Правда, в XVIII — на початку XIX ст. нижня частина річки довжиною близько 4 в. (від хут. Лутайки до гирла), на території колишнього Пирятинського повіту Київського намісництва, звалася Лутайка [5]. У 1859 її називають р. Руда, на якій розташовані Малківка (Судівщина) і Богданівка [6].

В сучасному паспорті річки (1990) вона описана під назвою Співакова, хоча сучасні жителі Линовиці називають її Рудкою, в Малківці — Руданка, Богданівні — Магнітка, Оніщенках — Турія, Махнівці — Махнівка [7]. Доцільно повернути її стару, найбільш уживану назву — Линовиця.

За спогадами жителів с. Сухоярівки І.М.Антоненко і В.Г.Антоненко,

річка Линовиця до осушення брала початок з 4 озер під Сухоярівкою: з озера Маковського (де сучасний початок р. Линовиця) вода текла в Рябоштанове озеро (в нього впадала і річка Сухий Ярок), біля Малківської дороги на Прилуки. З Рябоштанового озера вода текла в Сухоярівський ставок і в озеро Льодіна (біля старої дороги з Богданівки на Прилуки).

З озера Шпікітера біля залізничної колії Прилуки-Гребінка вода також впадала в озеро Льодіна, глибиною до 2 м. На цьому озері була купальня, на яку приїзжали відпочивати навіть з Прилук. Далі Линовиця текла 2 рукавами — один через с. Сухоярівку, а другий — поза селом.

На берегах річки Линовиця знаходяться такі села як:

Сухоярівка, Малківка, Оніщенки, Богданівка, Глинщина, Стасівщина, Линовиця, Мохнівка.

Література:

1. Паспорти річок. Державний комітет України по водному господарству. Український державний головний проектно-дослід-ницький і науково-дослідницький інститут “Укргіпроводгосп” 1991.

2. Лазаревский А. Описание Старой Малоросии. Т. III. Полк Прилуцкий. — К., 1902, 426 с.

3. Описание рек Черниговского наместничества 1785 г. / Записки Черниговского губерн. стат. комитета. Кн. II, вып. 1-2. Чернигов 1868. с.14-18.

4. Маркевич. Н. А. Реки Полтавской губернии. 1856. / Записки Русского географического общества. Кн.XI. с.362-378.

5. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст. — Κ., Наукова Думка, 1989, 389 с.

6. Списки населенных мест Российской империи. Полтавская губерния. По сведениям 1859. Прилукский уезд — СПБ, 1862, с.175-186.

7. Мій рідний край, моя земля Прилуцька. — Прилуки, 2000, 80 с.

Джерело : Савон О.А. Удай тихоплинний (Минуле і сучасне річки та її притоків): Довідник. — Ніжин: ТОВ “Видавництво Аспект-Поліграф ,2007. - 192 с.