Амулет змійовик-оберег

Амулет змійовик-оберег

Велика частина давньоруських скарбів зібрана в ХIХ столітті. Тоді культурні люди усвідомили необхідність шукати і зберігати пам'ятки вітчизняної культури. Найбільше художніх колекцій збиралося саме в той час. Частиною цієї діяльності став пошук скарбів.

Почалося все з «Чернігівської гривні» знайденої у 1821 році неподалік від Чернігова, на березі відомої з літопису річки Боловос (нині Білоус), що тепер зберігається в Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі. Саме ця знахідка і послужила поштовхом для збирання давньоруських прикрас. Почалася епоха скарбів. Так можна назвати все XIX століття.

Вчені розуміли, що ці речі треба збирати і зберігати. Прості люди усвідомили, що вони дорого коштують, можна знайти, продати і отримати гроші. Кожен виявляв себе в міру власної культури і ставлення до старожитностей.

Доля у скарбів була різною. Багато що купували приватні колекціонери, щось розходилося в роздріб по рукам селян і городян. Часто чудові прикраси просто переливали на метал - золото і срібло. Величезне число речей з скарбів, знайдених в ХIХ столітті, загинуло.

Для того щоб їх вберегти від розкрадання і загибелі, в 1859 році в Петербурзі була створена Імператорська археологічна комісія, виданий указ про те, що всі знахідки, включаючи знайдені на території приватних садиб, повинні бути представлені в Петербург для фіксації. Вчені, які входили до складу комісії, намагалися домовитися з власниками, щоб скарби дісталися державі, а потім розподіляли їх по музеям. Краща частина скарбів, звісно, потрапляла в Ермітаж. Домовитися вдавалося не завжди. Відома доля кількох скарбів, власники яких так і не захотіли за запропоновані гроші їх продати. Ці скарби пішли за кордон, але велика частина все ж залишилася в Російсьскій імперії.

У 1920 - 1930-ті роки в історії музейної справи був час обміну колекціями. Тоді Російський музей передав Ермітажу чудову колекцію візантійських пам'ятників. Натомість отримав величезну кількість ювелірних виробів.

Чернігівську гривню великого князя київського Володимира Всеволодича Мономаха, котрий сидів на “золотому” київському престолі з 1113 по 1125 р., можна вважати «Перлиною» колекції скарбів Державного Російського музею. До чернігівського часу життя Володимира Всеволодича (1078–1094 рр.) відноситься єдина, здається, реліквія, що належала цьому князеві й збереглася до наших днів. Масивне, майже двохсотграмове золоте кружало,(вага бл. 186 г.) вкрите вишуканими й химерними зображеннями й написами.

Це амулет, змійовик-оберег. Змійовики носили на грудях люди середньовіччя, щиро вірячи в те, що він захистить їх від хвороби, ворожої стріли й іншого лиха. Товсте, діаметром більше 7 см кружало має на лицевому боці зображення архистратига Михаїла з довгими і важкими крилами, оточене написом релігійного характеру, виконаним грецькою мовою. На зворотному боці амулета – жіночий торс, що має замість рук і плечей два зміїних тулуби, від чого й походить назва амулету. Навколо зображення жінки-змії напис давньоруською мовою: “Господи, помози рабу своему Василию. Аминь”. Ключ до розгадки таємниці містить слово “Василий” у давньоруському написі. То було християнське ім’я Мономаха.

Вчені встановили, що цей змійовик був виготовлений у кінці ХІ ст. Цей ювелірний шедевр не має аналогій ні в давньоруському, ні в світовому мистецтві. Він особливо дорогий нам тому, що існують підстави твердити – це власність Володимира Всеволодича Мономаха.