Стіл- Святе місце хати

Стіл- Святе місце хати

Стіл - святе місце хати. Він стояв на покуті. Під образами, навпроти печі. Тут працювали, відзначали урочистоті, сумували.

Над столом або на ньому завжди вечорами горіло світло лампи або каганця.

Стіл - символ єдності, родинної міцності, злагоди. Стіл - «годувальник» сім’ї. Їли обережно, підставляючи раз по раз окраєць хліба під повну ложку, щоб не впала жодня крапля, не згубилась крихта. Тиха розмова смакувала до страви.

Право першим сідати за стіл і умочати ложку в страву надавалося господарю оселі - батьку. Що на столі-такий достаток у сім’ї.

Часто на столі лежав хліб. «Хоч в день, хоч вночі, ніколи не прибирайте хліб з столу» - говорили на Чернігівщині.

«Не сідай за стіл, бо чиряками обсипле»,

«На стіл не можна класти ключі, бо сварка буде».

До столу ставилися із повагою.

Будували хату - першим заносили стіл і хліб, переїздили в нову оселю - залишали стіл новим мешканцям.

Іван Франко записав обрядову пісню:

«Прошу, гостоньки, та до світоньки,

Засаджу я вас та за стіл тисовий.

За тисовий стіл, за лляний обрус».

А в одній із весільних пісень до нього звертаються як до живої істоти:

«На добраніч, столи й лави.

Ще й стіни мальовані».

Стіл використовувався як обрядовий предмет. На Святий вечір на нього клали сіно, хліб-сіль, часник, який мав охороняти людей і худобу від захворювань.

Є весільний обряд. Молода обов’язково подавала хустку через стіл нареченому. Це означало «давати руку».

При цьому співалося:

Крикнули лебеді на воді,

Заіржали кониченьки на стайні,

Били чолом за двором,

Подавали рученьки за столом.

Здавна покуття - де сходяться лави - найпочесніше місце в хаті. Немовля відразу після народження загортали у кожух і клали на покуття, щоб було багате.

Великим гріхом було покласти на стіл шапку.

«До столу добре сісти, коли на ньому є що їсти» -, говорили в народі. Я бажаю вам, щоб ваш стіл домашній був повен достатку, щоб завжди вашій родині було добре до нього сідати.

Джерело

https://www.facebook.com/groups/1532592293532202